ExpressVPN обіцяє простий захист і широку мережу серверів, але я хотів дізнатися, як сервіс працює за межами його маркетингових сторінок. Я встановив застосунок для Linux, протестував кілька серверів, перевірив на витоки IP-адреси та DNS-запитів, ознайомився з налаштуваннями й звернувся до служби підтримки через неочікуваний результат перевірки WebRTC. Загалом користуватися сервісом було нескладно, хоча довелося піти на певні компроміси. Ось що показали мої тести.
Я оцінив ExpressVPN за ціною, функціями, продуктивністю, простотою використання та підтримкою. Ці загальні критерії відповідають категоріям, які використовуються в методології оцінювання HostAdvice, адаптованій до специфічних для VPN аспектів, як-от витоки даних, протоколи VPN і затримка з’єднання. Оцінки поєднують результати моїх безпосередніх тестів із чітко позначеною інформацією від постачальника; вони не є підтвердженням усіх заяв щодо конфіденційності.
| Критерій | Оцінка з 10 | Пояснення оцінки |
|---|---|---|
| Ціни & тарифні | 9.2 | Зрозумілі умови та гарантія; варто звернути увагу на продовження підписки й додаткові послуги. |
| Функції | 9.6 | Гнучкі засоби керування VPN і широке покриття |
| Продуктивність | 9.0 | Прийнятна швидкість і справне постійне блокування; висока затримка. |
| Простота використання | 9.4 | Швидке з’єднання, зрозумілі налаштування; вибір застосунків у Linux ускладнює використання. |
| Рівень підтримки | 9.0 | Корисний ШІ та посібники; очікування на підтримку фахівця — 14 хвилин. |
| Загальна оцінка | 9.2 | Зручність і функціональність на високому рівні; швидкість нестабільна, а на підтримку доводиться чекати. |
Наразі ExpressVPN пропонує тарифні плани Базовий, Розширений і Express Pro, а також акційні варіанти на один місяць, 12 місяців і два роки. Найбільше вони різняться кількістю одночасних з’єднань, додатковими засобами захисту та включеними інструментами конфіденційності.
Я ознайомився з оформленням замовлення на тарифний план «Розширений» на 12 місяців: там було вказано три додаткові акційні місяці й суму платежу за продовження підписки поряд із початковою загальною сумою.
Замість того щоб оцінювати сервіс за найнижчою рекламованою ціною в перерахунку на місяць, рекомендую порівнювати повну суму початкового платежу та подальшу вартість продовження підписки. Акції можуть змінюватися.
Те саме оформлення замовлення передбачало оплату кредитними або дебетовими картками, через PayPal, Apple Pay і Google Pay. Зазвичай ExpressVPN вмикає автоматичне продовження підписки для підтримуваних способів оплати, а нові підписники через сайт, які відповідають вимогам, отримують 30-денну гарантію повернення коштів. Правила повернення коштів відрізняються для покупок через магазини застосунків.
| Тарифний план | З’єднання | Основні включені можливості |
|---|---|---|
| Базовий | 10 | Основний VPN, базове блокування, ExpressMailGuard |
| Розширений | 12 | Засоби блокування трекерів і дорослих сайтів, ExpressKeys, додаткові переваги для конфіденційності |
| Express Pro | 14 | Виділена IP-адреса включена, ExpressAI, розширений набір інструментів |
Базового тарифного плану достатньо, якщо Вам переважно потрібен доступ до VPN на кількох пристроях. Розширений додає блокування трекерів і вбудовані засоби захисту конфіденційності, а Express Pro включає виділену IP-адресу та більше додаткових можливостей.
Однак тарифний план із найкращим співвідношенням ціни та якості залежить від того, якими додатковими можливостями Ви справді користуватиметеся. Я б не платив більше просто за функції, які мені не було сенсу відкривати.
Під час тестування продуктивності ExpressVPN я хотів з’ясувати, яку швидкість інтернету вдалося зберегти, як змінювалася затримка з’єднання в різних країнах і чи приховував настільний VPN мою IP-адресу та інформацію DNS.
Я також перевірив аварійне блокування інтернету в режимі постійного блокування та повсякденний перегляд вебсторінок. Я скористався Ookla Speedtest у режимі кількох з’єднань і виконав два вимірювання без VPN і по два через Південну Африку, USA – New York та UK – London.
Я записував швидкість завантаження та відвантаження, пінг у стані простою й тестовий сервер, указаний Speedtest. Це реальні результати одного з’єднання та короткого тестування, а не лабораторні показники.
Я почав із від’єднаним VPN, щоб визначити базовий показник. Під час двох вимірювань через LimeFiber у Найробі швидкість завантаження становила 294.68 і 256.55 Мбіт/с, швидкість відвантаження — 8.70 і 4.70 Мбіт/с, а пінг — 36 і 45 мс. У середньому базовий показник становив 275.62 Мбіт/с для швидкості завантаження, 6.70 Мбіт/с для швидкості відвантаження та 40.5 мс затримки в стані простою.
Далі я під’єднався до Південної Африки. Speedtest вибрав Active Fibre у Йоганнесбурзі, і два запуски дали швидкість завантаження 144.64 та 136.60 Мбіт/с, швидкість відвантаження 4.27 та 5.29 Мбіт/с і пінг 98 мс в обох запусках. Середня швидкість завантаження становила 140.62 Мбіт/с — приблизно на 49% нижче за базовий показник.
У розташуванні в Нью-Йорку результати завантаження були значно менш стабільними. Під час тестування через UnlimitedFiber у Нью-Йорку я виміряв 256.81 Мбіт/с у першому запуску, але лише 69.43 Мбіт/с у другому. Швидкість відвантаження становила 8.73 і 10.75 Мбіт/с, а пінг зріс до 260 і 333 мс. Середнє значення швидкості завантаження 163.12 Мбіт/с приховує значну різницю між двома запусками, тож я не став би подавати його як прогнозовану швидкість у Нью-Йорку.
Насамкінець я протестував сервер у London через Voneus Limited у London. Результати становили 227.88 і 169.89 Мбіт/с для швидкості завантаження, 6.86 і 6.40 Мбіт/с для швидкості відвантаження та 230 і 238 мс для пінгу. За середньої швидкості завантаження 198.89 Мбіт/с London цього разу забезпечив вищу пропускну здатність, ніж інші розташування, до яких було встановлено з’єднання, хоча затримка залишалася набагато вищою, ніж базовий показник без з’єднання.
У таблиці нижче наведено середні значення двох запусків для кожної умови. Зміну швидкості завантаження обчислено від базового показника 275.62 Мбіт/с без з’єднання, тому від’ємні значення вказують на нижчу виміряну швидкість завантаження.
| З’єднання | Завантаження | Відвантаження | Пінг | Зміна завантаження |
|---|---|---|---|---|
| VPN вимкнено | 275.62 | 6.70 | 40.5 | — |
| Південна Африка | 140.62 | 4.78 | 98 | −49.0% |
| USA – New York | 163.12 | 9.74 | 296.5 | −40.8% |
| UK – London | 198.89 | 6.63 | 234 | −27.8% |
Я б обережно ставився до тверджень, що всі ці відмінності спричинені ExpressVPN. Speedtest використовував різні сервери призначення для кожної країни: LimeFiber у Найробі, Active Fibre у Йоганнесбурзі, UnlimitedFiber у Нью-Йорку та Voneus Limited у London. На результати впливають маршрут до тестового сервера, відстань і мінливі умови мережі. Два запуски для кожного розташування також не дають змоги оцінити стабільність у довгостроковій перспективі.
ExpressVPN забезпечив достатню швидкість завантаження в усіх трьох розташуваннях VPN, причому в цьому короткому порівнянні London показав найкращий середній результат. Швидкість завантаження в Південній Африці становила приблизно половину базового показника без з’єднання, тоді як у Нью-Йорку спостерігався особливо значний розкид результатів між запусками. Затримка суттєво зросла на обох далекосхідних з’єднаннях, що робить такі маршрути менш привабливими для завдань, чутливих до затримки, як-от змагальні ігри. Результати свідчать про належну продуктивність для звичайного перегляду вебсторінок і потокового передавання, але не підтверджують твердження про однаково швидкі чи стабільні з’єднання.
Підключившись до USA – New York, я відкрив ipleak.net. Сайт визначив імовірну публічну адресу IPv4 у Нью-Йорку з діапазону 216.73.161.x, яку приписав компанії F.n.s. Holdings Limited, а не відобразив мого місцевого інтернет-провайдера Zuku.
Сторінка повідомила, що під час цієї перевірки IPv6 був недоступний. У розділі WebRTC також відображалася адреса з Нью-Йорка з того самого діапазону, а місцеву адресу було приховано за іменем хоста mDNS.
У розділі DNS результатів ipleak.net було вказано кілька DNS-резолверів у Нью-Йорку з адресами з діапазонів 216.73.161.x і 173.239.211.x. У наданому текстовому знімку зазначено, що під час 20 тестів виявлено 16 серверів; знімок усієї сторінки, схоже, відображає окремий або пізніший результат, тому я не об’єднував ці два показники в одне вимірювання.
Потім я запустив розширений тест на dnsleaktest.com. На сторінці відображалася публічна IP-адреса 216.73.161.92 і DNS-резолвери, приписані компанії IPXO, усі з позначенням Нью-Йорка.
Деякі імена хостів резолверів здавалися не пов’язаними з ExpressVPN, але зазначені діапазони IP-адрес і розташування відповідали середовищу вихідного вузла в Нью-Йорку, яке фігурувало в інших тестах. Самого імені хоста недостатньо, щоб встановити факт витоку DNS.
Жоден із наданих результатів явно не визначав мого інтернет-провайдера Zuku чи кенійський резолвер. Це обнадіює, але знімки екрана не містять окремо записаних базових показників публічної IP-адреси та DNS-резолвера без підключення для точного порівняння. За цими знімками я можу повідомити про відсутність очевидного розкриття даних інтернет-провайдера/DNS, але не про остаточну перевірку всіх можливих витоків мережі.
Спостережувані результати щодо публічної IP-адреси та DNS відповідали VPN-з’єднанню з Нью-Йорком, і в наявних даних я не побачив очевидного резолвера місцевого інтернет-провайдера. Водночас я б не робив категоричного твердження про «повну відсутність витоків» лише на основі цих знімків екрана, особливо без зіставлення з базовими показниками початкової публічної IP-адреси та DNS.
Для незалежної перевірки WebRTC я відвідав BrowserLeaks у Firefox. Сайт повідомив: «Витоку місцевої IP-адреси немає», тобто місцеву IP-адресу не було розкрито. Водночас сайт зазначив, що публічна IP-адреса WebRTC не збігається з віддаленою IP-адресою сторінки: віддалена адреса була 173.239.211.214, тоді як публічна адреса WebRTC — 216.73.161.107.
Ця невідповідність потребує пояснення, але сама собою не є доказом витоку моєї початкової IP-адреси. Обидві адреси належать до діапазонів IP-адрес Нью-Йорка, які фігурували в інших результатах VPN і DNS.
Браузер також приховував місцеві адреси, що відрізняється від розкриття початкової публічної IP-адреси інтернет-провайдера. У цьому результаті WebRTC я не побачив адреси кенійського інтернет-провайдера, хоча точне базове вимірювання без підключення дало б надійнішу перевірку.
Браузер не розкрив локальну IP-адресу, а вказана адреса WebRTC відповідала діапазонам IP-адрес VPN у Нью-Йорку, які спостерігалися під час тестування. Я б не називав саму лише невідповідність підтвердженим витоком IP-адреси через WebRTC. Результати обнадійливі, але не остаточні без перевіреного порівняння з початковою IP-адресою інтернет-провайдера.
Я ввімкнув опцію аварійного блокування інтернету ExpressVPN «Увімкнути постійно», вручну від’єднав VPN і спробував скористатися інтернетом. Поки з’єднання було відсутнє, доступ до вебсторінок залишався заблокованим. Після повторного підключення ExpressVPN я знову міг нормально переглядати вебсторінки.
Це свідчить, що опція постійного блокування спрацювала очікуваним чином під час мого тесту з ручним від’єднанням. Однак це не показує, як працював би окремий режим «Увімкнути під час з’єднання» у разі несподіваного збою служби VPN або короткочасного переривання мережевого з’єднання.
Аварійне блокування інтернету в режимі постійної дії успішно блокувало перегляд вебсторінок після від’єднання VPN і знову дозволило звичайний доступ після повторного підключення. Це позитивний результат перевірки захисту в цьому режимі, але я б не поширював його на всі можливі сценарії збоїв.
На завершення я перевірив звичайне користування браузером і коротко протестував потокове відтворення, залишаючись підключеним до ExpressVPN. Сторінки завантажувалися нормально, а відео відтворювалося без помітної буферизації чи несподіваних розривів з’єднання під час цього тесту.
Це відповідає загалом прийнятній швидкості завантаження, хоча виміряні швидкості та пінг відрізнялися залежно від розташування.
ExpressVPN без проблем пройшов коротку практичну перевірку перегляду вебсторінок і потокового відтворення. Це свідчить про плавну роботу сеансу за умов тестування, але не гарантує, що всі потокові сервіси, налаштування якості чи віддалені сервери працюватимуть так само.
ExpressVPN достатньо добре впорався зі звичайним переглядом вебсторінок і потоковим відтворенням, а аварійне блокування інтернету в режимі постійної дії спрацювало правильно, коли я вручну від’єднав VPN. Тести IP-адреси та DNS показали вихідні вузли й адреси DNS-резолверів у Нью-Йорку, а не очевидне розкриття IP-адреси місцевого інтернет-провайдера, тоді як попередження WebRTC саме по собі не свідчило про витік.
Результати швидкості були неоднозначнішими. Середня швидкість завантаження залишалася прийнятною, але залежно від розташування була на 28%–49% нижчою за базовий показник без VPN; затримка на великих відстанях була високою, а результати двох тестів у Нью-Йорку суттєво відрізнялися.
Оскільки тестові сервери Speedtest змінювалися залежно від країни, а для кожного налаштування було виконано лише два заміри, відсоткові показники швидкості варто вважати орієнтовними, а не остаточними даними про вплив VPN на продуктивність.
Почати користуватися VPN має бути просто, особливо якщо продукт обіцяє простий захист одним натисканням. Я пройшов шлях клієнта ExpressVPN: від загальнодоступного вебсайту, вибору тарифного плану й оформлення замовлення до завантаження застосунку для Linux, активації наявного облікового запису та встановлення першого VPN-з’єднання. Я також перевірив список серверів, щоб з’ясувати, наскільки легко знайти потрібне розташування.
Я протестував застосунок ExpressVPN для Linux (версія 14.3) у Pop!_OS 24.04 LTS на системі x86_64. Я переглянув інтерфейс оформлення замовлення та пройшов етапи встановлення, активації, підключення, зміни розташування, налаштування протоколу й керування повсякденними параметрами облікового запису.
Я почав із головної сторінки ExpressVPN. Під акційною пропозицією для нових клієнтів розташовувалася помітна кнопка «Get the Deal Now», а поруч було зазначено про 30-денну гарантію повернення коштів для нових користувачів. Мені не довелося шукати потрібний варіант підписки в меню.
На сторінці з цінами поруч були представлені плани Базовий, Розширений і Express Pro. На картках тарифних планів відображалися ціна в перерахунку на місяць за акційною пропозицією, загальний початковий платіж, кількість додаткових місяців у межах акції та вартість продовження підписки. План Розширений було позначено як найпопулярніший, і для демонстрації оформлення замовлення я вибрав саме його.
У спадному списку строків оплати можна було перемикатися між пропозиціями на 1 місяць, 12 місяців і 2 роки. На зображенні, яке я зробив, за замовчуванням були показані 12 місяців і ще три додаткові місяці за акцією. Різниця між ціною в перерахунку на місяць і сумою початкового платежу залишалася помітною, що важливо для покупців, які порівнюють довгострокові підписки.
На сторінці також був розділ докладнішого порівняння тарифних планів, що охоплював не лише VPN. У ньому перелічувалися додаткові послуги, як-от ExpressMailGuard, ExpressKeys та інші сервіси в комплекті, що допомагало пояснити, чому вартість трьох рівнів тарифних планів відрізняється. Я додав знімок усієї сторінки для довідки, хоча на меншому зображенні карток із цінами інформацію легше швидко прочитати.
Вибравши план Розширений, я перейшов до форми оформлення замовлення, у якій потрібно було вказати адресу електронної пошти. Також на ній відображалися варіанти оплати через PayPal, Apple Pay, Google Pay і банківською карткою.
У зведенні замовлення були вказані вибрана акція на 12 місяців і ще три додаткові місяці, загальний початковий платіж, податок і відомості про автоматичне продовження підписки. Можливість додати виділену IP-адресу пропонувалася окремо, а не входила до тарифного плану за замовчуванням.
На знімку пропозиції для плану Розширений було вказано початковий платіж у розмірі $89.85 і вартість щорічного продовження підписки $119.95; це дані, зафіксовані на екрані в минулому, а не твердження, що ця сама пропозиція буде доступна кожному читачеві.
Під час оформлення замовлення також відображалася 30-денна гарантія повернення коштів для нових користувачів, які відповідають умовам.
Наступним кроком було введення платіжних даних. ExpressVPN пропонував кілька способів оплати, зокрема PayPal, Apple Pay, Google Pay, а також кредитні й дебетові картки. На сторінці оформлення замовлення поруч із платіжною формою відображалося зведення замовлення, тож було легко переглянути вартість підписки, розрахунковий період і умови автоматичного продовження підписки, перш ніж підтвердити покупку.
Після введення платіжних даних завершіть оформлення замовлення за допомогою зручного для Вас способу оплати. Потім перевірте електронну пошту, щоб знайти дані облікового запису ExpressVPN і код активації. Тримайте код напоготові, адже він знадобиться, щоб активувати програму на своєму пристрої. У наступному розділі я покажу, як використав його під час налаштування ExpressVPN на Linux.
ExpressVPN спрощує реєстрацію: тарифні плани чітко представлені, розрахункові періоди гнучкі, а способів оплати кілька. Особливо цінним для мене було те, що під час оформлення замовлення відображалися початковий платіж і умови продовження підписки, тож було легше зрозуміти, на що саме Ви погоджуєтеся. Три тарифні плани також було легко порівняти, хоча варто звернути увагу на різницю між акційною ціною за місяць і фактичною сумою до оплати.
Перехід від оформлення замовлення до налаштування програми простий: дані облікового запису й код активації надсилають електронною поштою. Загалом я вважаю, що процес реєстрації добре організований, інструкції чіткі, а зайвих складних кроків немає.
Далі я перейшов до сторінок завантаження програми. Загальна сторінка завантаження ExpressVPN розпізнала, що я переглядаю її на Linux, і помітно виділяла кнопку «Download Linux App». Це позбавило мене потреби вручну шукати потрібну платформу для комп’ютера.
Я також відкрив меню навігації «Download VPN». У ньому інсталятори були впорядковані за категоріями: комп’ютери, мобільні пристрої, телевізори & і потокове передавання, маршрутизатори та розширення. У підменю для комп’ютерів були Windows, macOS і Linux, тож відвідувач міг перейти до потрібного інсталятора, навіть якщо автоматичне визначення платформи не спрацювало.
Далі в процесі налаштування відкрилася сторінка «Налаштуйте свої програми» з кнопкою завантаження та інструкціями зі встановлення. Це чітко розділяло завантаження програми й активацію підписки.
На спеціальній сторінці для Linux я знайшов кнопку “Download Now” і коротке пояснення з двох кроків: установити застосунок і ввести код активації, коли з’явиться відповідний запит. Також було надано посилання на докладніший посібник із налаштування Linux.
Браузер підтвердив, що універсальний інсталятор Linux завантажився успішно. Файл мав назву expressvpn-linux-universal-14.3.1.15429_release.run і займав приблизно 186 MB у списку завантажень браузера.
Перед запуском інсталятора я перевірив операційну систему й архітектуру. На моєму комп’ютері була встановлена Pop!_OS 24.04 LTS на базі Ubuntu з архітектурою x86_64. Потім я перейшов до папки Downloads, надав файлу .run права на виконання та запустив його з термінала.
cd ~/Downloads
chmod +x expressvpn-linux-universal-14.3.1.15429_release.run
./expressvpn-linux-universal-14.3.1.15429_release.run
Інсталятор перевірив архів, розпакував пакет, установив необхідні залежності, налаштував системні дозволи, створив ярлик застосунку та запустив фонову службу ExpressVPN. В останніх рядках виводу термінала було показано, що залежності й етапи встановлення завершилися успішно.
Під час установлення не виникло помилок чи конфліктів залежностей. Pop!_OS прямо не зазначена у списку дистрибутивів, які підтримує постачальник, тому я описав би це як успішне тестування на конкретному комп’ютері, а не як гарантію для кожного встановлення Pop!_OS.
Установлення було простим для тих, хто вміє виконати кілька команд у терміналі. Що важливіше, ExpressVPN самостійно виконав налаштування на системному рівні, тож мені не довелося усувати проблеми з пакетами чи запускати служби вручну. Новачкам, які очікують суто графічний інсталятор, потреба користуватися терміналом може здатися незручною.
Після завершення встановлення ExpressVPN відкрив графічне вікно з великою центральною кнопкою живлення та чітким статусом «Не захищено». Перш ніж увійти, застосунок показував кнопки Sign Up і Sign In. У необов’язковому банері запитувалося, чи хочу я ділитися анонімною статистикою з’єднання; я бачив, як відмовитися.
Після натискання Sign In відкрився екран із трьома способами автентифікації: посиланням для входу, надісланим на електронну пошту, паролем або кодом активації. Я вибрав варіант із кодом активації, ввів код і успішно увійшов. Щоб перейти до панелі керування, мені не потрібно було налаштовувати сервер або протокол.
Після успішної активації на панелі керування відобразилася Південна Африка як рекомендація Smart Location. Також там були область для нещодавніх розташувань, віджет «Час під захистом», налаштування протоколу «Автоматично» та невелика карта серверів. Статус іще показував «Не захищено», доки я не натиснув кнопку підключення.
Я натиснув велику кнопку живлення, і VPN повідомив про успішне з’єднання приблизно за дві секунди. Екран одразу став яскраво-зеленим, статус змінився на «Захищено», а також з’явився таймер активного з’єднання. Завдяки такому наочному відгуку було легко зрозуміти, що саме змінилося.
Коли я зробив знімок екрана, таймер з’єднання показував шість секунд; це час, що минув від моменту підключення, а не час, потрібний для встановлення з’єднання. Під час тестування я спостерігав, що з’єднання встановлювалося за дві секунди.
Початкові елементи керування ExpressVPN було легко зрозуміти. Доступні способи входу були чітко позначені, спочатку не потрібно було вибирати протокол, а для встановлення першого з’єднання достатньо було одного натискання.
Чітка візуальна відмінність між статусами «Не захищено» та «Захищено» особливо корисна для менш досвідчених користувачів VPN. Фактичне маскування IP-адреси та захист від витоків я перевірю окремо, а не вважатиму позначку статусу в застосунку доказом безпеки.
Потім я натиснув картку Selected Location, щоб переглянути список серверів. Відкрилася панель із пошуком і вкладками Recommended та All Locations. Вкладка Recommended містила розділи «Найшвидші сервери», «Вибране» та «Найпопулярніші у вашій країні».
Південна Африка відображалася в розділі «Найшвидші сервери» з індикатором якості з’єднання. У розділі «Вибране» було вказано 0/10 і пояснювалося, що розташування можна зберігати, позначаючи їх зірочкою. У розгортних рядках були такі країни, як United States, Велика Британія, Нідерланди, Німеччина, Швеція, Швейцарія та Італія, а де це було доступно, відображалася кількість розташувань.
Я також відкрив спадний список найшвидших серверів. У ньому пропонувалися варіанти «3 найкращі (за рейтингом)» і «5 найкращих (за рейтингом)». Це додає інтерфейсу певної гнучкості, але я ще не перевіряв критерії ранжування серверів і не з’ясував, чи відповідають ці варіанти виміряній швидкості.
Щоб перевірити фактичне перемикання сервера, я розгорнув пункт «United States», коли був під’єднаний до Південної Африки. ExpressVPN показав три варіанти на рівні міст: Нью-Йорк (251 ms), Сан-Франциско (312 ms) і Чикаго (282 ms). Відображення цих показників затримки поруч із назвами міст було корисним для попереднього порівняння, хоча для оцінювання фактичної продуктивності я покладатимуся на окремі тести.
Я вибрав USA – New York. ExpressVPN автоматично переключився із сервера в Південній Африці на розташування у США, не вимагаючи від мене від’єднатися чи підтвердити зміну. Приблизно за дві секунди інтерфейс знову показав стан «Захищено», і жодних помилок не виникло.
На знімку екрана таймер активного з’єднання показує три секунди. Він відраховує час, протягом якого з’єднання вже активне, а не приблизно дві секунди, потрібні для перемикання серверів.
Вибір розташування був зрозумілим, а перемикання — ще простішим. Я розгорнув пункт «United States», вибрав Нью-Йорк, і ExpressVPN автоматично відновив з’єднання приблизно за дві секунди без додаткового підтвердження. Застосунок чітко повернувся до зеленого стану «Захищено». Далі я перевірив, наскільки просто шукати місто й зберігати бажане розташування.
Далі я перевірив, як швидко можна знайти конкретне місто. На вкладці All Locations я ввів «London» у поле пошуку. ExpressVPN показав два розташування у Великій Британії: UK – East London і UK – London. Поруч із назвами обох відображалося значення 186 ms, тож я міг побачити оцінки затримки застосунку, не відкриваючи окремий екран.
Щоб перевірити функцію «Вибране», я натиснув зірочку поруч із UK – East London. Зірочка зафарбувалася, відразу підтвердивши, що це розташування збережено.
Потім я повернувся до вкладки Recommended. Заголовок розділу «Вибране» змінився з 0/10 на 1/10, а UK – East London з’явився безпосередньо під ним. Застосунок також показав USA – New York у розділі «Нещодавні розташування», тож тепер у мене було два зручні способи повернутися до серверів, якими я користувався раніше.
Я знайшов пошук розташувань простим у використанні. Введення назви міста звужувало список серверів до відповідних результатів, а для збереження UK – East London вистачило одного натискання. Після цього збережене розташування з’явилося там, де я й очікував, — у розділі Recommended. Цей тест підтвердив, що знайти місто й відкрити збережене місце призначення було просто; поведінку з’єднання вже охоплював окремий тест перемикання серверів.
Після перегляду розташувань серверів я відкрив екран VPN Protocol у настільному застосунку. За замовчуванням у ExpressVPN було вибрано Automatic (recommended), і відображалося коротке пояснення, що застосунок обирає відповідний протокол для мережі. Завдяки цьому я зміг установити перше з’єднання, не розбираючись у відмінностях між протоколами.
У списку протоколів були Lightway – UDP, Lightway – TCP, WireGuard, OpenVPN – UDP і OpenVPN – TCP. Описи були корисними: Lightway – UDP було представлено як протокол, оптимізований для швидкості, безпеки й надійності, а Lightway – TCP — як кращий варіант для певних мереж. В обох варіантах Lightway прямо згадувалася підтримка постквантової криптографії. Для WireGuard і OpenVPN – UDP були наведені власні короткі пояснення щодо сумісності або продуктивності. Опис OpenVPN – TCP продовжувався за межами знімка екрана, тому я ще не оцінив його повне формулювання.
Щоб перевірити, як працює ручна зміна протоколу, я вибрав Lightway – UDP, не від’єднуючись. ExpressVPN показав діалогове вікно підтвердження «Змінити VPN Protocol?» із поясненням, що для застосування нового параметра з’єднання буде встановлено повторно. Я вибрав Continue, і приблизно за чотири секунди VPN знову перейшов у стан «Захищено». На панелі керування після цього було показано, що вибрано Lightway – UDP.
ExpressVPN поєднує простоту з можливістю ручного керування. Автоматичний режим — доступний для розуміння варіант за замовчуванням, а описи дають змогу розібратися у списку протоколів без сторонньої документації. Мені також сподобалося попередження про те, що зміна параметра перерве поточне з’єднання. Lightway – UDP успішно застосувався після повторного з’єднання, яке тривало близько чотирьох секунд. Я перевірив зміну параметра, а не порівнював швидкість чи безпеку протоколів.
Після підключення та перемикання серверів я відкрив Profile, щоб перевірити, наскільки легко підписнику керувати застосунком. Угорі сторінки відображалися статус облікового запису «Активний», дата завершення терміну дії — July 13, 2027, частково прихований ідентифікатор облікового запису та посилання Manage Subscription. Усе необхідне було зібрано в одному місці, тож для перевірки активності облікового запису не потрібно було переходити на вебсайт оплати.
Прокрутивши сторінку вниз, я побачив параметри «Вигляд», Internet Kill Switch, VPN Protocol, Split Tunneling, «Інструменти безпеки» та Auto-connect. У розділі «Інструменти безпеки» описувалися перевірки на витоки IP-адреси, DNS-запитів і IP-адреси через WebRTC, а також генерація паролів. Описи поруч із цими пунктами полегшували розуміння технічних налаштувань.
Я також знайшов два окремі параметри запуску. Параметр «Підключатися під час запуску» був вимкнений, а «Запускати ExpressVPN під час запуску системи» — увімкнений. Ця різниця важлива: запуск застосунку разом із комп’ютером — це не те саме, що автоматичний захист з’єднання. Сповіщення на комп’ютері, автоматичні оновлення та фонові перевірки затримки були ввімкнені, а мовою застосунку було обрано англійську.
Унизу ExpressVPN надавав можливість запросити друзів, видалити застосунок, видалити обліковий запис і вийти. У поясненні до дії видалення зазначалося, що застосунок буде видалено з комп’ютера. У попередженні щодо видалення облікового запису йшлося, що решту терміну підписки буде втрачено. Я переглянув ці параметри, не виконуючи жодних незворотних дій.
Екран Profile був упорядкований відповідно до практичних завдань. Я міг підтвердити підписку, знайти елементи керування з’єднанням, перевірити параметри запуску та знайти дії для керування обліковим записом без тривалого пошуку. Головний компроміс — велика кількість налаштувань на одній сторінці, яку потрібно прокручувати, хоча підписи та пояснювальний текст здебільшого компенсували таку насиченість.
У розділі Profile я відкрив Internet Kill Switch. З’явилися три окремі елементи керування. Параметр «Увімкнути під час підключення» був увімкнений; згідно з описом, він блокує трафік поза VPN, зокрема в разі втрати з’єднання.
Параметр «Увімкнути постійно» був вимкнений; у його описі пояснювалося, що трафік поза VPN можна блокувати, навіть коли VPN вимкнено. Параметр «Дозволити доступ до пристроїв у локальній мережі» був увімкнений, що давало змогу отримувати доступ до локальних пристроїв, як-от принтерів і файлових серверів, під час підключення.
Різниця між першими двома налаштуваннями важлива. Користувач, який прочитає лише слова «аварійне блокування інтернету», може не очікувати наявності окремого режиму постійного блокування. Однак ExpressVPN пояснила обидва режими безпосередньо на сторінці, чітко показавши різницю ще до того, як я щось змінив. Я не переривав з’єднання, щоб перевірити блокування витоків; це належить до перевірок безпеки.
Автоматичне з’єднання було на окремій сторінці й спочатку було вимкнене. Коли перемикач було вимкнено, на екрані відображалося лише коротке пояснення, тож інтерфейс залишався простим для тих, кому не потрібні автоматизовані правила.
Після ввімкнення Auto-connect з’явилася кнопка «Add Setting». Це свідчило про те, що правила необов’язкові, а не застосовуються автоматично після ввімкнення функції.
У діалоговому вікні «Add Setting» можна було вибрати умови підключення до захищеної або незахищеної мережі Wi-Fi, Ethernet чи мережі Wi-Fi із зазначеною назвою. Для кожної умови можна було вибрати «Підключатися до VPN» або «Відключатися від VPN». Кнопка «Підтвердити» залишалася неактивною, доки не було вибрано умову, що допомагало уникнути створення неповного правила. Я переглянув варіанти, але не зберіг правило.
Ці налаштування дають користувачам змогу повноцінно контролювати роботу застосунку, не змушуючи їх налаштовувати розширені параметри під час першого підключення. Пояснення щодо аварійного блокування інтернету конкретні, а правила автоматичного з’єднання охоплюють поширені ситуації, як-от використання загальнодоступної мережі Wi-Fi та Ethernet. Водночас хотілося б, щоб у застосунку чіткіше пояснювалося, що загальні параметри запуску й правила Auto-connect на основі мережі призначені для різних цілей. Я оцінив екрани налаштувань, а не реальну ефективність захисту під час переривання з’єднання чи автоматизованих правил.
Далі я відкрив Split Tunneling. За замовчуванням функцію було вимкнено, а підпорядковані їй параметри маршрутизації були недоступні, доки я її не ввімкнув. У вступному тексті пояснювалося, що можна вибрати, які застосунки використовуватимуть VPN.
Після ввімкнення на сторінці відображалося правило за замовчуванням для всіх інших застосунків і окрема група «Маршрутизований пакунок…», описана як така, що включає більшість контейнерів і віртуальних машин. У кожній групі було спадне меню з варіантами «Використовувати VPN» або «Оминати VPN». Завдяки цьому можна було визначити, куди має спрямовуватися трафік, перш ніж додавати окремі винятки.
Я перевірив меню маршрутизації, а не припускав, що обидві групи працюють однаково. У них були ті самі два варіанти, а на сторінці попереджали, що для застосування змін може знадобитися перезапустити програми.
Натискання кнопки Add App відкрило вікно вибору файлів Linux, спочатку вказане на /opt/expressvpn/bin, зі списком виконуваних файлів. Це працює, але менш зручно, ніж засіб вибору, який показує встановлені програми під їхніми звичними назвами та піктограмами. Новому користувачеві Linux може знадобитися знати, де розташований виконуваний файл програми, перш ніж створювати виняток.
Add IP відкрив зрозуміліше діалогове вікно введення. Воно приймало адреси IPv4 і IPv6, а також підмережі в нотації CIDR і містило кілька прикладів на екрані. Кнопка OK була неактивною, поки поле залишалося порожнім. Я не додавав адресу й не змінював маршрутизацію реальних програм, оскільки це могло б завадити подальшому тестуванню безпеки.
Я виявив, що засоби керування роздільним тунелюванням ExpressVPN гнучкі. Вони пропонують варіанти маршрутизації для загального трафіку програм, окрему групу, до якої входять контейнери та віртуальні машини, а також винятки для конкретних програм або IP-адрес. Екран введення IP-адрес зрозумілий. Головний недолік зручності використання — кнопка Add App, яка відкриває звичайний файловий браузер замість простого списку встановлених програм. Я переглянув процес налаштування, але не перевіряв трафік програм, виключених із тунелювання, і не зберігав власне правило.
Насамкінець я відкрив вкладку Speed Test ліворуч. На екрані була велика кнопка запуску та порожня таблиця результатів зі стовпцями «Сервер VPN», «IP-адреса VPN», «Протокол», «Тестовий сервер», «IP-адреса тестового сервера», «Завантаження», «Відвантаження», «Затримка», «Коливання затримки» та «Втрата пакетів». До початку тесту я міг бачити, які показники збирався виміряти цей інструмент.
Я натиснув кнопку запуску. Програма відразу показала повідомлення про перебіг тесту, спочатку «Підготовка тесту інтернет-провайдера…», а потім повідомила про окреме тестування швидкості відвантаження. Мені не потрібно було налаштовувати окрему службу тестування чи вибирати сервер вимірювання.
Тест завершився, і всі відображені результати з’явилися в таблиці. У полі сервера VPN було вказано USA – New York, у полі протоколу — «Автоматично», а тестовим сервером була Болгарія. Це розташування тестового сервера впадало в око, оскільки відрізнялося від розташування сервера VPN. Інтерфейс не пояснював цієї відмінності на екрані результатів.
Завершений тест показав швидкість завантаження 24 Mb/s, швидкість відвантаження 9 Mb/s, затримку 332 ms, коливання затримки 11 ms і втрату пакетів 0%. Ці значення стосуються лише цього вбудованого тесту, а не середнього показника чи незалежного порівняльного тестування. Для оцінювання продуктивності я проведу окремі повторювані тести базового показника та з’єднання через VPN.
Speed Test був зручним: для його запуску вистачило одного натискання, повідомлення про перебіг показували етапи, а результати містили не лише швидкість завантаження. Однак незрозуміле розташування тестового сервера в Болгарії поряд із розташуванням сервера VPN у Нью-Йорку може збити читачів з пантелику. Я б вважав цей тест корисним засобом швидкої діагностики, але не єдиною підставою для порівняння продуктивності VPN.
ExpressVPN було легко запустити в моїй системі Pop!_OS. Установлення завершилося без усунення проблем із залежностями, активація пропонувала кілька способів входу, а перше з’єднання з Південною Африкою встановилося приблизно за дві секунди. Перемикання серверів було так само швидким, а пошук і збереження бажаного розташування не потребували значних зусиль. Інтерфейс постійно чітко показував стан з’єднання.
Більшість технічних налаштувань було добре представлено, з корисними описами протоколів, режимів аварійного блокування інтернету, автоматизованих мережевих правил і роздільного тунелювання. Перехід на Lightway – UDP супроводжувався чітким попередженням, а повторне з’єднання тривало приблизно чотири секунди. У застосунку також було зібрано інформацію про підписку, налаштування й дії з обліковим записом на одній сторінці Profile.
Потребували вдосконалення встановлення застосунку в Linux через термінал, що може бути складним для початківців, дещо перевантажена сторінка Profile, вікно вибору Add App на основі шляхів до файлів та незрозуміле розташування тестового сервера у вбудованому Speed Test. Жоден із цих недоліків не завадив мені виконати перевірені завдання, але кожен створює зайві труднощі порівняно із загалом простим користуванням.
ExpressVPN пропонує такі способи підтримки:
| Канал підтримки | Як отримати доступ | Моя перевірка |
|---|---|---|
| Цілодобовий чат із підтримкою | Кнопка чату на вебсайті; спочатку ШІ, потім фахівець служби підтримки | Перевірено |
| Електронна пошта / запит до служби підтримки | Застосунок: «Contact Us»; відповідь електронною поштою | Не перевірено |
| Довідковий центр | Пошук у довідкових статтях на expressvpn.com/support | Переглянуто |
ExpressVPN рекламує чат із підтримкою , доступний цілодобово. У документації також описано надсилання запитів до служби підтримки через застосунок і отримання відповідей електронною поштою.
Для самостійного налаштування, усунення несправностей і запитань щодо облікового запису доступний довідковий центр із функцією пошуку. Це канали, які мені вдалося перевірити: я особисто випробував чат із підтримкою та переглянув документацію, але не перевіряв швидкість відповіді служби підтримки електронною поштою.
Я відкрив чат на вебсайті ExpressVPN через інтерфейс підтримки. Перш ніж я встиг описати проблему, ExpressVPN AI Assistant (бета-версія) попросив мене вказати ім’я, адресу електронної пошти та повідомити, чи є я вже клієнтом.
У чаті також повідомлялося, що розмови записуються за допомогою хмарного сервісу та підпадають під дію повідомлення про конфіденційність ExpressVPN. Це повідомлення було корисним, особливо для компанії, яка продає продукт для захисту конфіденційності, хоча початкові запитання створили невелику перешкоду.
О 5:23 p.m. я надіслав справжнє технічне запитання. Під час перевірки в BrowserLeaks на Pop!_OS 24.04 LTS віддалена IP-адреса сайту та публічна IP-адреса, яку показував WebRTC, відрізнялися, хоча обидві, здавалося, були в Нью-Йорку. Я запитав, чи означає ця невідповідність, що відбувається витік початкової IP-адреси, і як перевірити, чи захищене моє з’єднання. Це була змістовніша перевірка, ніж запитання про базову ціну або встановлення, оскільки вона вимагала від фахівця інтерпретувати фактичні результати.
ШІ-помічник відповів приблизно за одну хвилину. Він слушно зауважив, що дві різні IP-адреси в Нью-Йорку не обов’язково свідчать про витік IP-адреси через WebRTC. Потім він порадив перевірити версію застосунку для Linux, повторно під’єднатися та скористатися сторінками ExpressVPN для перевірки публічної IP-адреси й витоку DNS-запитів. Він також попросив повідомити розташування та статус цих перевірок, а не самі IP-адреси.
Мені сподобалося виважене формулювання: ШІ не зробив поспішного тривожного висновку й не заявив безпідставно, що все безпечно. Його поради були практичними та з належною увагою до конфіденційності.
Однак сама лише перевірка публічної IP-адреси та DNS-тест не пояснюють безпосередньо, чому WebRTC показав іншу IP-адресу. У відповіді не було встановлено, кому належать ці дві адреси та як вони маршрутизуються, а також не було наведено спеціальної процедури перевірки WebRTC.
Тому я попросив з’єднати мене з фахівцем служби підтримки. Приблизно о 5:25 p.m. ШІ підтвердив мій запит і повідомив, що з’єднає мене з фахівцем. Передати запит було легко: не потрібно було створювати окреме звернення чи шукати іншу сторінку. Слабким місцем стало очікування.
Фахівець служби підтримки під’єднався лише о 5:39 p.m., тож після запиту на переведення мені довелося чекати близько 14 хвилин. Фахівець на ім’я Paris привітався та сказав, що перевірить, на чому зупинилася розмова.
Цей час має значення. Людині, стурбованій можливим витоком через VPN, може знадобитися відповідь, перш ніж вона продовжить відвідувати сайти, перегляд яких потребує конфіденційності. ШІ надав корисну першу відповідь, але 14-хвилинне очікування на з’єднання з фахівцем зменшило перевагу рекламованого цілодобового чату. Цілодобова доступність не означає, що користувачів одразу з’єднують із фахівцем.
Мої враження були неоднозначними. ШІ-помічник відповів приблизно за одну хвилину, розпізнав, що невідповідність IP-адрес не обов’язково означає витік, і запропонував доцільні подальші кроки, не просячи мене вставляти в чат необроблені адреси.
Щоб зв’язатися з фахівцем служби підтримки, потрібно було лише надіслати простий запит, але агент приєднався приблизно через 14 хвилин.
Потім я ознайомився з довідковим центром ExpressVPN. На головній сторінці було помітне поле пошуку та чотири великі категорії: Налаштування ExpressVPN, Усунення проблем, Керування обліковим записом і Про нас.
У кожній картці коротко пояснювалося її призначення. У популярних статтях нижче розглядалися практичні запитання, наприклад, як знайти код активації, скасувати підписку, дізнатися про обмеження кількості пристроїв, оновити застосунок і поновити послугу. Окремий розділ унизу сторінки спрямовував читачів до цілодобового чату з підтримкою.
Ця структура здавалася привітною, а не технічною заради самої технічності. Новий підписник може почати з налаштування, а той, хто зіткнувся з поточною проблемою, може одразу перейти до її усунення.
Посилання на популярні статті також висвітлюють поширені запитання про обліковий запис, не змушуючи відвідувачів шукати відповіді. Я не проводив систематичної перевірки результатів пошуку, тому моя оцінка навігації ґрунтується на видимій структурі та посиланнях, які я переглянув.
Сторінка з усунення проблем містила докладнішу інформацію. Замість одного довгого недиференційованого списку довідкові матеріали були розподілені за розділами: допомога зі з’єднанням, допомога зі стримінгом, платформи, маршрутизатори Aircove, ExpressKeys, допомога з виділеною IP-адресою та інші проблеми. У розділі про з’єднання розглядалися такі теми, як обриви з’єднання, невдалі спроби з’єднання, проблеми з доступом до інтернету та налаштування, які можуть поліпшити роботу VPN-з’єднання.
Мені сподобався окремий розділ «Платформи», до якого входив Linux, а також Windows, macOS, Android, iOS та інші пристрої. Це важливо, оскільки інструкції для Linux часто відрізняються від інструкцій для Windows і macOS, а поради не повинні виходити з припущення, що меню налаштувань на всіх комп’ютерах однакові.
Щоб оцінити практичну користь рекомендацій, я відкрив статтю «Зміни налаштувань, які можуть поліпшити роботу VPN-з’єднання», позначену як оновлена 5 жовтня 2026 року. На сторінці відповідні інструкції були впорядковані за операційною системою та містили посилання на конкретні способи усунення проблем замість спроб розв’язати всі проблеми в одній величезній статті.
У розділі про Linux висвітлювалися налаштування проксі-сервера браузера для Chrome і Firefox, ситуація, коли VPN підключено, але доступу до інтернету немає, неможливість підключитися, попередження про незахищене з’єднання та повторні розриви з’єднання.
Це слушні початкові рекомендації для поширених проблем зі з’єднанням. У статті також було посилання на чат із підтримкою на випадок, якщо запропонованих кроків виявиться недостатньо.
Я переглянув додатковий посібник із налаштування проксі-сервера браузера. У його довгих інструкціях для конкретних платформ використовувалися нумеровані кроки та розташування знімків екрана, щоб допомогти з налаштуванням. Деякі ділянки для ілюстрацій у моєму знімку всієї сторінки виглядали порожніми, тому я не можу підтвердити, що всі ілюстрації завантажилися належним чином; можливо, причина в способі створення знімка екрана, а не в несправності статті.
Найбільше обмеження для моєї конкретної проблеми було пов’язане з тематикою: центр налаштувань з’єднання допомагав із типовими помилками під час налаштування VPN і підключення, але сам по собі не пояснював невідповідність WebRTC, про яку я запитав у чаті з підтримкою.
Це був корисний каталог посібників із пошуку й усунення несправностей, а не заміна фахового розгляду конкретної пари повідомлених IP-адрес.
Документація служби підтримки ExpressVPN була найкращою частиною самообслуговування. Категорії були зрозумілими, тем було багато, а посилання на матеріали про Linux полегшували пошук відповідних інструкцій.
Стаття про налаштування з’єднання була актуальною та впорядкованою за платформами. Я скористався б нею для поширених проблем із встановленням, проксі-сервером і з’єднанням, але для спеціалізованішого запитання щодо діагностики конфіденційності все ще може знадобитися безпосереднє звернення до служби підтримки. Також я не став би оцінювати надійність завантаження зображень лише за знімком усієї сторінки.
ExpressVPN пропонує кілька способів отримати допомогу, а на його сайті підтримки легко знайти ці можливості. Мені сподобалися добре структурована база знань і обережне початкове пояснення від AI-помічника. До чату з підтримкою було легко перейти, але 14-хвилинне очікування на відповідь фахівця служби підтримки розчарувало, особливо з огляду на запитання про можливий витік конфіденційних даних.
Тому моя оцінка позитивна щодо документації та початкових рекомендацій, неоднозначна щодо швидкості відповіді та обмежена щодо здатності фахівців розв’язувати проблеми.
Під час практичного тестування на Linux ExpressVPN виявився функціональним і зручним VPN-сервісом. Я встановив застосунок без проблем із залежностями, під’єднався приблизно за дві секунди й перемикав країни без підтвердження чи ручного від’єднання. Пошук розташувань, правила автоматичного під’єднання, налаштування аварійного блокування інтернету й параметри роздільного тунелювання також дали мені змогу добре контролювати з’єднання, не перевантажуючи головний екран під’єднання.
Показники продуктивності були менш стабільно вражаючими. Середня швидкість завантаження коливалася від 140.62 Мбіт/с у Південній Африці до 198.89 Мбіт/с у London за базового показника 275.62 Мбіт/с без VPN, а пінг віддалених серверів різко зростав.
Під час коротких тестів перегляду вебсторінок і відео проблем не виникало, а постійно активне аварійне блокування інтернету блокувало трафік після ручного від’єднання. Результати перевірок IP-адреси й DNS не виявили очевидного розкриття інформації про місцевого інтернет-провайдера, але я не став би вважати ці разові результати беззаперечною гарантією відсутності витоків.
Я рекомендую ExpressVPN тим, для кого важливі зрозумілий застосунок для настільного комп’ютера, просте перемикання серверів, корисні засоби захисту з’єднання та широкий вибір розташувань. Якщо для Вас головне — ігри з низькою затримкою, стабільно висока пропускна здатність або негайна допомога фахівця служби підтримки, уважно зважте обмеження, виявлені під час моїх тестів.
| План | Ціна | |
|---|---|---|
| Basic | 140 ₴ | Детальніше |
| Advanced | 210 ₴ | Детальніше |
| Express Pro | 350 ₴ | Детальніше |
У моїх тестах це так і було. Порівняно з від’єднаним середнім показником 275,62 Мбіт/с на завантаження, середні показники під час підключення становили 140,62 Мбіт/с для Південної Африки, 163,12 Мбіт/с для Нью-Йорка та 198,89 Мбіт/с для Лондона. Інші кінцеві точки Speedtest і мережеві умови вплинули на спостережувані відмінності, тож відсотки не є чистим показником накладних витрат VPN.
Я побачив адреси, пов’язані з VPN у Нью-Йорку, у перевірках IP та DNS, а не очевидну IP-адресу кенійського провайдера. BrowserLeaks виявив невідповідність між двома IP-адресами Нью-Йорка, але саме це не доводило, що основна IP-адреса провайдера була розкрита. У мене не було окремо задокументованої базової лінії відключених IP/DNS, щоб встановити однозначне підтвердження відсутності проблем.
Так. У Linux я знайшов режими аварійного вимкнення для активних VPN-з’єднань і постійне блокування трафіку, а також окремі елементи керування доступом до локальної мережі. Split tunneling дозволяв правила Use VPN або Bypass VPN, із винятками для додатків і IP-адрес. Я підтвердив, що постійне блокування перешкоджало перегляду після того, як я вручну від’єднався, і відновлювало доступ, коли я знову підключався.
У опублікованому порівнянні тарифів ExpressVPN вказано 10 одночасних VPN-підключень на Basic, 12 на Advanced і 14 на Express Pro. Кількість пристроїв залежить від тарифу, а не лише від операційної системи, яку ви використали для реєстрації.
ExpressVPN не пропонує постійного безплатного VPN-тарифу. Він рекламує триденну безплатну пробну версію для відповідних підписок через App Store на iOS або Android. Нові передплатники, які оформлюють підписку через вебсайт ExpressVPN, зазвичай мають право на 30-денний період повернення коштів, згідно з умовами, чинними на момент покупки. Повернення коштів через App Store регулюються політиками Apple або Google.
Покупки на вебсайті, здійснені з використанням підтримуваних способів оплати, зазвичай поновлюються автоматично. Ви можете керувати поновленням і скасуванням у своєму онлайн-акаунті ExpressVPN; видалення застосунку не скасовує оплату. Перевірте точну дату поновлення та ціну, зазначені під час оформлення замовлення, оскільки початкові умови та подальші списання можуть відрізнятися.
Моє звичайне веб-серфінгування та короткий тест відео у 1080p пройшли без помітного буферингу чи несподіваних обривів VPN. Я не тестував доступ до конкретних платних стрімінгових каталогів чи регіональних бібліотек контенту, тож не став би стверджувати, що будь-який конкретний сервіс був розблокований.
Інтерфейс оформлення замовлення показував кредитні та дебетові картки, PayPal, Apple Pay і Google Pay. Доступність та керування поверненнями можуть відрізнятися залежно від вашої країни та платформи, використаної для покупки.
Дайте відповідь на декілька простих питань і знайдіть ідеальне рішення для вас!
Почати пошук хостингу
HostAdvice.com пропонує професійні і незалежні відгуки про веб-хостинги. Наші відгуки є чесними, неупередженими і рівними для всіх учасників.
Ми отримуємо грошову винагороду від компаній, про які пишемо. Винагорода не впливає на характер і лояльність наших відгуків. Так само, це жодним чином не впливає на позиції певних компаній в рейтингах. Винагорода лише покриває витрати на плату рецензентам, купівлю акаунтів і вартість тестів.